Користувацька панель

Вітаю Вас, Гість!

Логін:
Пароль:

Створення сайтів

Збірки

Non Person [6]
збірка новел та оповідань, присвячених людині: її невмирущим почуттям і відчуттям смерти та любови

Тематика творів

Альтерна4тивo

Депреснятина

Ерос vs. Танатос

Лірика

Полуниця з вершками

Love Sick

Fill of Sophia

Пошук

Пошарудіть сторінками у пошуках потрібного Вам слова або навчіться читати поміж рядків...

Титулка » Твори » Проза » Non Person

Я тебе кохаю


Я тебе кохаю


   …Коли вже немає що робити, придумати не можу більш нічого, як розплющити очі.
   За вікном ще темно. Як у кімнаті. Напевно, не даремно. Я не можу спати. Лиш проблиск місяця увірвався через штори. Він мені заважає. Перебиває мій сон. Думки бринять в унісон.
   Заснути б!
   Не вдається. З мене наче хтось сміється.
   Бачу усмішки зірок. Вони двояко підморгують мені. Очі ночі – темне дно.
   Свічі погасли вже давно. Можливо, вітер здув. Мені все одно. Свічки схилили голови додолу, і сльози їх котилися до столу.
   Темрява. Я милуюся, розглядаю її. А тихо як! Лежу ще довго так.

   Ти мовчиш і мені сказати нічого. Все зрозуміло без слів.
   Я тебе кохаю.
   Ти мене теж. Мабуть. Не можу це збагнуть.
   Рукою загортаю тебе в свої обійми. Ти ніяк не реагуєш на це. Може, спиш. Та ні, не спиш. Це я знаю точно. Значить, ти не маєш нічого проти моїх приголублень.
   Я злегка цілую тебе у волосся. Як воно пахне!
   Не буду більше тебе турбувати. Тихенько підіймаюся з ліжка. Підлога холодна. Ти була тепліша. Хочу до тебе! Але ні, йду на кухню. Приготую нам обом чай.

   Повертаюся до кімнати з горнятками гарячого зеленого чаю в обох руках. Його аромат розноситься по всій кімнаті. Жасмин розцвів! Обережно ставлю горнята на кришку дубового столу, подекуди покриту воском давніх свічок.
   Зробивши це, я дивлюся на тебе, чи ти, бува, не спостерігаєш за мною. Мені не видно твоїх очей. Я підходжу до вікна і з усієї сили розчахую фіранки. Ранішнє світло проникає в кімнату. Тепер я добре бачу твій погляд в мою сторону.
   Я задоволено пригублюю свій чай. Твоє горнятко чекає на тебе. Ти все ще лежиш.

   Кучері твого пишного русявого волосся простодушно розляглися на подушці. Одна рука лежить під головою, друга – на животі. Ноги недбало схрестились, визирають з-під покривала. Шкіра кольору малинового йогурту. Так і хочеться скуштувати!
   Цей натюрморт доповнюють ще дві деталі. Невиразна червона “брошка” на твоїх грудях, яка так тобі личить, і незвичайне багряне “намисто” на шиї, яке навіть не ворушиться.

   – Я тебе кохаю!
   Ти вперто продовжуєш мовчати. Невиразна посмішка на твоїх устах не дає мені зрозуміти, що все це означає: глузування чи задоволення.
   Байдуже.
   Добре, що ти залишишся в моїй пам’яті саме такою…

Збірка: Non Person | Дата написання: 25.04.2006
Переглядів: 3712 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 4.7/3

Залиште Свій коментар.
Ваша думка має значення!
Всього коментарів: 1
23.03.2013 Спам
1. Слава (savelkinn)
@ 4omy zminuv nazvy?

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]



Українська Банерна Мережа

[Vox.com.ua] Портал українця Яндекс.Метрика