Уривки дій і вайлувата
Манера затівати лайку.
У голові – стерильна вата,
Сама ж нагадуєш всім ляльку.

Ще зовсім юна, ледве стигла,
Як плід черешні, збитий градом,
А так багато всього встигла.
Тобі дивуюся направду.

Твої уміння – вища якість:
І ніжок, й ручок, навіть рота.
Хоч полюбляєш ласку й м’якість,
Товктися в ліжку геть не проти.

З тобою гратися – приємність.
У справах цих ти вельми вправна.
Ще й заповняєш повну ємність,
Котру відкрив я віднедавна.

Звідкіль ти взнала, що донині
Я ще не справдив давню мрію?
Бо ж на тобі, як на перині, –
Весь паленію і мокрію.

Рум’янок розчиняє бляклість
Твого обличчя, що навпроти.
Ти переходиш у закляклість,
Як дістаюся твого грота…

Мої бажання є пророчі.
Мені доводиш це щоночі:
Задовольняєш всім що мочі;
Я ж дістаю усе, що хочу.

Однак, в душі моїй повстання –
То серце й розум вкотре зляться.
Ти будеш перша… і остання,
Хоч збриднеш, як і кожна цяцька.