Джеку-Патрачу,
   хай ким би він був,
   вічная пам’ять

Знаряддя вбивства і багряні руки
Полощу у воді з-під крану.
Кімнату огортають тіні-круки,
Сідають їсти тіло-рану.

Я відганяю їх, ввімкнувши світло.
Моя робота мало значить,
Коли її цінують тільки мітли.
Мені так сумно… Ледь не плачу.

Та віники й ганчір’я більше варті,
Ніж плоть з душею, чорт із нею!
Тому з ножем своїм стою на варті,
Наводжу лад, хоч би й різнею.