Коли пульсує в скронях кров,
Серце біжить, закривши очі,
Мені здається знову й знов, –
Люблю тебе... хоча й не хочу.

Не хочу думати, кохати,
Дивитись вслід тобі одній.
Не хочу важко я зітхати,
Терпіти всі укуси змій.

Дивлюсь я довго і лиш чую
Колишній трепет й подих твій.
Броджу я, нуджусь і ночую
В будинку своїх дивних мрій.

Та я не можу більше жити.
Так досі ще ніхто не жив.
Довіку плакати, тужити –
Такого я не заслужив.