Лізуть гусінню краплини
   поту на чолі.
Павуки плетуть картини
   марень в голові.

Сотні бджіл гудуть у вухах.
   Спокою нема.
Чути дятла: серця стукіт.
   Певно, то мана.

«Де завзятості мурахи
   взяти до життя,
Як у голову б’ють цвяхи,
   та ще й навмання?

Вбити лева як ягняті –
   це ж нерівний бій?» –
Отаких думок затятих
   в мене цілий рій.

Жалять оси, – не жаліють.
   Що укус, то біль.
Спогадів і вражень плівку
   поїдає міль.

Тіло ниє і голосить,
   як нікчемний вовк.
Ще учора був голодний,
   нині вже замовк.

Хор із демонів співає:
   «Час тобі пасти
Сатанівський бестіарій».
   – Господи, …