I

Якби ж ти тільки захотіла,
Розлився б запах твого тіла,
Проник би у мої думки.
Десь у безодні мого серця
Він би згубився назавжди.
Я посміхнуся б, ти ж не сердься.


II

Ще й досі згадую, як ти
Дивилася тоді на мене
Своїми оченятами,
Котрі досвітніми вогнями,
Блакиті повними, шалені,
Палахкотіли тими днями.

Усмішка, місяцем повита,
Для мене зроблена навмисне,
Сягала губ моїх у миті,
Солодкі, як доспілі вишні.


III

Не розумію, чого хочеш, –
Ти кривиш ротика невміло.
А потім тихо помуркочеш, –
Торкаюсь губ твоїх несміло.

Твоїх думок не уникаю,
Я їх давно в собі тримаю.
Коли ти хочеш, відчуваю
Й тихенько-ніжно повиваю
Своїми твої теплі руки,
Що не знаходять собі місця
Й шукають в мені запоруки.
Та поговорим про це після.


IV

Ти блукаєш в моїм серці,
У душі твій голос тоне.
Не шукай у діях сенсу,
Заслоняй уперті штори!
Крики радості і сексу
Розрізатимуть простори.