Ти в незручному положенні,
Та не забула, чого прагнеш.
Ти розсердилась? А може й ні…
Чого ж мене на себе тягнеш?

Та нам властиво помилятись,
Слова сприймати навпаки.
Постіль готова знову м’ятись.
В центрі уваги – звісно ж ти.
Здіймаються легенько груди догори.
Подих розмірено-поривчастий. Лягти?..
Я йду. Мабуть, чекаєш вже на мене ти.
Тіла так хочуть знов тулитись.
Очі чекають, щоб стулитись.
В солодкому злитті розкріпоститись
Так прагнуть губи ніжні твої,
Немовби радісні ізгої.

В них відображення бажань
Розгледіти ізблизька тільки можна.
І насолоду від страждань
Отримає клітина твоя кожна.

Відповідаємо ми без питань.
Зав’язується розмова порожня
І сесія з ритмічних коливань,
В якій твоя жага моїй тотожна.