Чому не проза, тільки вірші
із мене роблять Щось Інакше?
Я ж, як і ви. Нічим не гірший.
Але й, на жаль, нічим не кращий.

Завбачливо із мого боку
було б повісити табличку –
широку, високо глибоку
і в дечому ще й іронічну:

«ЗАЧИНЕНО». Ну, вибачайте…
Якось заходьте іншим разом.

Сиджу, мовчу, помалу чай п’ю –
і градом сиплються образи.

А кожне свято (навіть будні!)
уже зіпсуто. Дуже легко
розчаруватися у людях.
Зв’язки ж із ними надто ветхі.

Я б не писав вже отих віршів,
таких противних вухам вашим.
Та я не хочу бути іншим:
я прагну бути тільки кращим.