Секс – або радість, або – пекло!
      Джером Девід Селінджер


У ліжку потом весь облитий
Я не шукаю в чімсь провинних.
Силкуюсь вуха затулити:
«Дванадцята!» – кричить годинник.

   Пустопорожній все всотає.
   Таким же я був, і щосили
   Кидався в простори безкраї,
   Бо спрага з голодом просили.

   Вони просили, – я їх слухав.
   Чинив усе, що їм кортіло:
   Акробатичні трюки й рухи,
   Через які здригалось тіло.

   Нічні забави в люті зими.
   Калейдоскоп жінок зугарних.
   Всі задом навпаки. Я з ними
   Поводжуся, мов грізний карник.

   Усі кричать! Я теж радію.
   Мені із ними більш, ніж добре.
   Я кілька раз роблю ту дію,
   Що схожа на таночок кобри.

   Пригадую усе до йоти:
   Як часто, за яких обставин,
   Кого й коли позбавив цноти,
   В яку я позу кожну ставив.

   Гріхи Содому і Гоморри,
   Тілесні ігрища минулись.
   А упиття змінилось мором.
   Мої страхи знов повернулись.

   Чи матиму хоч крихту раю?
   Чи буде в мене ще майбутнє?
   Я би віддав все те, що маю,
   Щоб скористатись ще раз прутнем!..

Десь недалеко линуть звуки.
Легітно вітер пне фіранку.
Проймає біль. За болем муки.
Агонія – аж наостанку.