Я обділяю людей щастям:
Вбиваю їх не так вже й часто.
Мені шкода себе одного,
Коли тягну когось за ногу.

Підбіг. Удар! Людина впала.
Лишає слід кровавий шпала.
Остання жертва вже застигла.
Вона в воді, над нею – крига.

Пориви вітру. Сніг на гальці.
Дерев страшні худющі пальці
Шкребуть вікно одного дому.

Здається, їм уже відомо,
Що убиватиму, допоки
Я відчуватиму неспокій.