Поясни мені, яснеє Сонце,
Чому ти тільки Удень світиш.
І дієш на мене наче Сон ти:
Підкрадешся, що й не помітиш.

Я бачу лише блідий Місяць,
Не здатний розсіяти Морок.
Не знайшлось поряд тобі місця.
Ти водночас Друг мені й Ворог.

На Сході тебе не зустрічаю
І не вмиваюся росою.
На Заході не випроводжаю
І не милуюся красою.

Не цілую, бо ти не моє,
Не зігріваюсь твоїм теплом,
Не ціную того, що ти є,
Не розумію своїм єством.

Ти для мене є незрозуміле,
Невідоме й таке далеке.
Подолати цю даль не зуміли б
Моїх прагнень чорні лелеки.

Завжди таким було,
Є
І залишишся.
Будь ласка, лишися…